Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть
звертатися органи та особи, яким надано право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні
інтереси.
3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є
недійсною.
Якими документами регламентується порядок звернення до судових органів?
Порядок звернення до судових органів визначається: Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом „Про Конституційний Суд України".
Як ініціювати цивільну справу у загальному суді?
Перед тим, як звернутись до загального суду із заявою, слід хоча б побіжно ознайомитись з найбільш важливими статтями Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, для ініціювання цивільної справи у суді особа подає позовну заяву до суду першої інстанції, де ця заява реєструється і передається судді цього суду в порядку черговості.
Стаття 119 Цивільного процесуального кодексу України.
Форма і зміст позовної заяви.
1. Позовна заява подається в письмовій формі.
2. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім`я (найменування) позивача і відповідача, а також ім`я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місце знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв`язку, якщо такий відомий;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підверджують кожну обставину, наявність
підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із
зазначенням дати її подання.
4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.
5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
6. До позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.
7. У разі пред’явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
8. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність або інший документ, що підтверджує його повноваження.
9. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.
Які справи підвідомчі судам у цивільному процесі?
У порядку цивільного судочинства суди першої інстанції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Також суд розглядає спори, що виникають з інших правовідносин, якщо розгляд таких справ не віднесено законом до інших правил судочинства.
Тобто, за правилами цивільного процесу розглядаються всі справи, які не входять до справ, передбачених до розгляду за правилами кримінального, господарського, адміністративного та конституційного судочинства.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає три види провадження у суді:
· наказне провадження - видання судових наказів щодо вимог, визначених у статті 96 ЦПК (про стягнення нарахованої, але невиплаченої зарплати, про виконання вимоги, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника);
· позовне провадження - для абсолютної більшості цивільних справ;
· окреме провадження для окремих категорій справ, визначених розділом IV ЦПК. У якому складі суду проходить розгляд цивільних справ?
У першій інстанції всі цивільні справи розглядаються професійним суддею одноособово.
Судом у складі одного професійного судді та двох народних засідателів розглядаються справи щодо:
· обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
· визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
· усиновлення;
· надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
· обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу. У судах вищих інстанцій розгляд цивільних справ здійснюється професійними суддями колегіальне.
В які терміни має бути підготовлено і розглянуто справу?
Закон встановлює, що питання про відкриття провадження чи відмову у провадженні має бути вирішено суддею не пізніше 10 днів з дня надходження заяви до суду.
Попереднє судове засідання у справі має бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у цій справі.
Суд повинен розглянути і вирішити справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця.
Приймаючи рішення про звернення до суду, варто пам'ятати реалії нашого життя. Досить часто час, протягом якого ви розраховували вирішити справу по суті, може бути справді значно довшим, а ваші витрати на процес значно більшими, ніж ті, на які ви сподівались.
Як можна оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб?
З 1 вересня 2005 року в Україні набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України. З цього часу запроваджено оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб за правилами адміністративного судочинства. Як йшлося вище, місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди. Фактично ці суди розміщені в обласних центрах.
Проте громадянин може звертатись до місцевого загального суду, як до адміністративного суду, якщо відповідачем є орган, посадова чи службова особа місцевого самоврядування, а також у випадку, коли мова йде про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тобто, якщо ви оскаржуєте дії чи бездіяльність міського голови, місцевої ради чи виконкому, - ви можете це зробити у місцевому загальному суді, але за процедурами Кодексу адміністративного судочинства.
Якщо ж ви оскаржуєте рішення, дії чи бездіяльність посадової або службової особи місцевої державної адміністрації чи іншого місцевого органу виконавчої влади, ви можете звернутись до місцевого (районного) загального суду або до окружного адміністративного суду(в обласному центрі).
Якщо ж ви маєте проблеми з органами державної влади чи органами влади Автономної Республіки Крим — потрібно звертатися до окружного адміністративного суду.
Що може бути підставою для звернення до суду у цих справах?
Громадянин має право звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Чи є принципові відмінності між зверненням в адміністративній справі та в цивільній справі?
По формі звернення відмінності незначні. В обох випадках мова йде про позовну заяву, до якої додаються відповідні докази, документи. В адміністративному позові, як і в цивільному позові, має бути чітко сформульовано, які ваші права порушені та яким чином їх можна відновити.
В адміністративному процесі обов'язок доказування законності рішення лежить на відповідачеві, тому позивач не зобов'язаний доводити незаконність рішення суб'єкта владних повноважень, йому лише необхідно довести факт порушення його права. Вимоги до адміністративного позову викладені у статті 106 КАСУ.
Чи встановлюються строки для звернення з адміністративним позовом до суду?
Кодексом адміністративного судочинства встановлюється, що для звернення з адміністративним позовом за захистом прав, свобод і інтересів встановлюється річний строк від дати, коли особа дізналась, або могла дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом встановлюється можливість досудового вирішення спору, то річний термін відраховується з дати, коли особа дізналась про результати розгляду.
Водночас законами, та й самим Кодексом інколи встановлюються інші строки для звернення з адміністративним позовом (наприклад, у виборчих спорах вони є скороченими).
Яким чином домогтись забезпечення позову?
Перед тим, як ви звертаєтесь до суду з позовом, вам слід з'ясувати для себе, чи потрібно вам одразу заявляти про вжиття судом заходів для забезпечення позову, доки справа не буде розглянута судом.
Адже може статись так, що поки розглядається справа про повернення вам автомобіля, відповідач його продасть чи розіб'є (приклад умовний). Чи якщо ви оскаржуєте якесь рішення, наприклад, про вилучення у вас земельної ділянки, навіть у випадку виграшу такого адміністративного позову, ви можете залишитись без ділянки, яка буде відчужена на користь когось іншого.
Відтак, якщо у вас є побоювання, що протягом судового розгляду існує небезпека, що вашим правам чи законним інтересам може бути завдано непоправної шкоди, ви можете клопотати про вжиття судом заходів забезпечення позову.
У цивільному процесі такими засобами забезпечення позову можуть бути:
· накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і перебувають у нього або в інших осіб;
· заборона вчиняти певні дії;
· встановлення обов'язку вчинити певні дії;
· заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
· зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису;
· зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
· передавання речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам
Досить часто забезпечення судом позову і отримання відповідачем ухвали про накладення арешту на майно стає важливим інструментом для укладення мирової угоди. Адже особа, на майно якої накладено арешт, не може не тільки нічого продати, але й купити (це стосується в першу чергу договорів купівлі-продажу, що посвідчуються нотаріально).
В адміністративному судочинстві ситуація схожа. Саме по собі подання адміністративного позову чи відкриття провадження за ним не зупиняють дію акта, що оскаржується, проте суд у порядку забезпечення позову може постановити ухвалу про зупинення дії рішення, його окремих положень чи про заборону вчиняти певні дії.
Як визначити останній день закінчення процесуальних строків?
· Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
· Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо кінець строку припадає на день неробочий, то за останній день строку вважається перший після нього робочий день.
· Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка має неминуче наступити, починається наступного дня після настання події.
· Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчуються раніше, то строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Які справи розглядають у категорії окремого провадження?
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає для окремих категорій справ дещо інший порядок їх розгляду, ніж у позовному провадженні, оскільки у цих категоріях справ не йде мова про спір між сторонами.
Такі справи називають справами окремого провадження. Стаття 234 ЦПК встановлює, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
· обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
· надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
· визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
· усиновлення;
· встановлення фактів, що мають юридичне значення;
· відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
· передавання безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
· визнання спадщини відумерлою;
· надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
· обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
· розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Кримінальне судочинство полягає у діяльності з охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому, а також у швидкому і повному розкритті злочинів, викритті винних і забезпеченні правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Саме про це наголошується у ст. 2 КПК.
За Конституцією України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 124). Це конституційне положення має для кримінального судочинства кілька значень:
а) ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у Вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62 Конституції);
б) обвинувачення не можуть грунтуватися на доказах” одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (ч. З ст. 62 Конституції);
в) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. З ст. 62 Конституції);
г) висновок про винність особи у вчиненні злочину не може грунтуватися на припущеннях;
ґ) з обвинуваченим не можна поводитися, як з винним, до остаточного вирішення кримінальної справи й офіційного визнання його винним у вчиненні злочину, а також публічно твердити в засобах масової інформації та в будь-яких офіційних документах, що дана особа є злочинцем.
Кримінальне судочинство складає єдину систему дій, етапів дослідження обставин кримінальної справи, встановлення істини по цій справі. Етапами судочинства визнаються:
— порушення кримінальної справи;
— досудове розслідування кримінальної справи;
— віддання обвинуваченого до суду;
— судовий розгляд справи;
— апеляційне провадження по справі;
— касаційне провадження по справі;
— виконання вироку;
— перегляд судових рішень у порядку виключного провадження (за нововиявленими обставинами або у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону).
Приводами до порушення кримінальної справи є:
1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;
3) явка з повинною;
4) повідомлення, опубліковані в пресі;
5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається в протоколі.
Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.
Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі.
Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.
Явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого.
Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються відомості про особу заявника і викладений зміст заяви від першої особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, яка склала протокол.
Якщо усна заява про явку з повинною зроблена в судовому засіданні, то відомості про особу заявника і зміст його заяви заносяться до протоколу судового засідання і підписуються заявником. Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із протоколу судового засідання відповідному прокурору.
Письмова заява про явку з повинною має бути підписана заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим або прокурором, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати її прийняття.
Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.
Дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого.
Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу.
Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями.
Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.
Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.
Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржника.
Скаргу і копію повідомлення про результати розв'язання її приєднують до справи.
Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована.
Рішення прокурора може бути оскаржене вищестоящому прокуророві.
Скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу.
Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при передньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Скарга на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи розглядається суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду.
Суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.
Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:
1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;
2) залишає скаргу без задоволення.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.
Копія постанови судді надсилається особі, яка винесла постанову, що була оскаржена, прокуророві та особі, яка подавала скаргу.
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи - десяти днів з дня надходження закритої справи до суду.
Суддя витребує справу, знайомиться з нею, а в разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу на постанову.
Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора і особу, що подала скаргу, які вправі взяти участь у її розгляді та висловити свої доводи. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.
Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги статей 213 і 214 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:
1) залишає скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.
Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.
Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на постанову, і прокурору, який відмовив у поновленні досудового слідства або дізнання.
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо особи може бути подана до суду особою, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захисником чи законним представником.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи. Якщо обґрунтування порушення прав та інтересів особи визнано суддею недостатнім, суддя приймає рішення про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги. Відмова у відкритті провадження не позбавляє права повторно звертатися до суду.
Суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду.
Про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення справи суддя протягом доби від дня надходження скарги до суду виносить постанову, копія якої направляється:
1) особі, яка подала скаргу, її захиснику або законному представнику;
2) органу, який порушив кримінальну справу або у провадженні якої вона перебуває;
3) прокурору;
4) потерпілому або особі, за заявою якої було порушено справу.
У постанові про відкриття провадження зазначаються:
1) час і місце судового розгляду скарги;
2) список осіб, явка яких у судове засідання є обов'язковою;
3) дії, які необхідно вчинити сторонам для забезпечення розгляду скарги;
4) строк подання до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи.
У постанові про відкриття провадження суддя вирішує питання про доцільність зупинення слідчих дій у справі на час розгляду скарги.
Постанова судді про відкриття провадження набирає законної сили з моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.
Орган дізнання, слідчий або прокурор, у провадженні якого знаходиться справа, зобов'язаний у встановлений суддею строк подати до суду матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи. Матеріали, які подаються до суду, мають бути описані, прошиті та пронумеровані із зазначенням посади та прізвища особи, яка склала опис.
У разі неподання без поважних причин до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, у встановлений суддею строк суддя вправі визнати відсутність цих матеріалів підставою для скасування постанови про порушення справи.
Якщо постановою суду вирішено питання про зупинення слідчих дій на час розгляду скарги, строк розгляду скарги не враховується у строк досудового слідства.
Обов'язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора, неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Неявка без поважних причин у судове засідання особи, яка подала скаргу та присутність якої визнано суддею обов'язковою, є підставою для закриття провадження з розгляду скарги.
Суддя розглядає скаргу на підставі наявних у справі матеріалів у судовому засіданні.
У судовому засіданні, перевіривши явку сторін, суддя:
1) досліджує матеріали, на підставі яких було порушено справу;
2) заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, її захисників чи законних представників, потерпілого або особи, за заявою якої було порушено справу, якщо вони з'явились у судове засідання;
3) заслуховує думку прокурора, якщо він з'явився у судове засідання;
4) у разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка винесла постанову про порушення справи.
Під час розгляду скарги ведеться протокол судового засідання.
Під час судового розгляду скарги сторони мають право ознайомитися з матеріалами, які обґрунтовують порушення кримінальної справи, та вимагати їх оголошення у судовому засіданні.
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою:
1) залишає скаргу без задоволення;
2) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи.
Набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.
Копія постанови судді надсилається прокурору, органу, який порушив кримінальну справу, органу, в провадженні якого вона перебуває, особі, яка подала скаргу, її захиснику чи законному представнику, потерпілому та особі, за заявою якої порушено кримінальну справу.
У разі відмови в задоволенні скарги матеріали справи повертаються органу, який проводить досудове слідство. Копії документів залишаються в матеріалах провадження по скарзі.
У разі скасування постанови про порушення справи та відмови у порушенні справи подані до суду документи зберігаються в матеріалах провадження по скарзі до набрання законної сили відповідною постановою судді. У подальшому ці матеріали зберігаються в суді.
На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
_03_03.png)
