Суд відхилив вимоги позивачки визнати заповіт тітки недійсним через його посвідчення не за місцем реєстрації спадкодавиці

Позивачка звернулася до Ізяславського районного суду із позовом до свого брата про визнання заповіту недійсним у зв'язку із недотриманням форми його посвідчення. В обґрунтування пояснила, що у липні 2020 року померла її тітка, котра у 2010 році склала заповіт, яким заповіла все належне майно (два земельні паї та будинок) їй та відповідачеві в рівних долях.

Після смерті тітки позивачка дізналася, що цей заповіт скасовано, натомість є інший, посвідчений Білогородською сільською радою Ізяславського району. Вона зазначила, що спадкодавиця до дня смерті була зареєстрована у с. Пильки Ізяславського району. Тому уважає, що посвідчувати складений заповіт вправі була посадова особа Теліжинецької сільської ради Ізяславського району, до якої входить село, а не Білогородської. Відтак просила визнати заповіт недійсним.

У відзиві відповідач заперечив проти заявленого позову, вказавши, що спадкодавиця із липня 2016 року і до дня смерті постійно проживала у с. Білогородка Ізяславського району і увесь цей період він разом із дружиною доглядали її та опікувалися нею. У 2018 році тітка склала заповіт, який посвідчила секретар Білогородської сільської ради. Позивачці заповіла житловий будинок у с. Пильки, а дві земельні ділянки – йому. Уважає, що секретар Білогородської сільської ради була уповноважена у встановленому законом порядку на вчинення нотаріальних дій.

Тодішній секретар Білогородської сільської ради, котра посвідчила оспорюваний заповіт, суду повідомила, що у 2018 році до неї звернувся відповідач, якому вона роз’яснила порядок і умови посвідчення заповіту у сільській раді. 22 серпня 2018 року спадкодавиця прийшла з документами для оформлення заповіту. Каже, з її поведінки було видно, що жінка керує собою, її волевиявлення вільне. Тому як посадова особа органу місцевого самоврядування вона виконала свій обов’язок із дотриманням всіх норм чинного законодавства.

«Об’єктивно дослідивши докази у їх сукупності, на підставі наведених норм матеріального права суд дійшов висновку про те, що секретар Білогородської сільської ради у передбаченому законом порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, оспорюваний заповіт складено і посвідчено із дотримання діючого законодавства, вагомих доводів в обґрунтування вимог позовної заяви позивачем не наведено, а тому заявлений позов задоволенню не підлягає», – зазначає суд у рішенні, яким відмовляє позивачці у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним.

Рішення не набрало законної сили й може бути оскаржене до апеляційного суду.

Пресслужба Ізяславського районного суду