Ізяславський суд ухвалив вирок у справі замаху на убивство харківського підприємця

Ізяславський районний суд визнав винними у замаху на вбивство з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 15, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України) 27-річного харків’янина та 25-річного жителя м. Хмельницький, останнього – ще й у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України), призначивши йому остаточне покарання – 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Його спільника з Харкова засудив до 11 років позбавлення волі з конфіскацією.

Як встановив суд, обидва обвинувачених мали боргові зобов’язання перед підприємцем з Харкова (уродженцем Саудівської Аравії): харків’янин не розплатився за проживання у хостелі іноземця (1750 грн), а хмельничанин, що працював у підприємця водієм таксі, у березні минулого року зник разом з його автомобілем Део, та ще був винен 2 тис. доларів США.

Аби не повертати борг, молоді люди вирішили підприємця убити. Для цього хмельничанин придбав самозарядний пістолет, виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального (стартового) пістолета, й телефоном попросив приїхати потерпілого до Хмельницького, мовляв, щоб забрати автомобіль і 2 тис. доларів боргу. Сказавши, що машина у його бабусі, спільники разом з підприємцем, який був за кермом автомобіля, 30 березня 2020 року вирушили до Ізяславського району. Ґрунтовою дорогою (неподалік с. Завадинці) хмельничанин попросив зупинитися. Вийшовши з авта, незабаром підійшов до дверей водія й через прочинене вікно вистрелив в іноземця, його спільник вискочив з авта вже на ходу: залишаючись у свідомості, потерпілий нажав на газ і доїхав до місцевих мешканців, котрі викликали поліцію.

25-річний обвинувачений у суді свою вину визнав лише в частині незаконного поводження зі зброєю. Ситуацію зі стріляниною пояснив конфліктом, що виник між ним та підприємцем в автомобілі. Каже, вистрелив, щоб налякати. Заперечив і наявність боргу та змову з метою вбивства. Його спільник підтвердив цю версію, лише погодився, що боргує потерпілому близько 2 тис. гривень за проживання у хостелі. А своє зізнання під час досудового слідства виправдав психологічним і фізичним тиском з боку поліцейських. Обидва відмовилися відповідати на запитання учасників кримінального провадження відповідно до ст. 63 Конституції України.  

На думку 31-річного потерпілого, обвинувачені хотіли його вбити, щоб не віддавати борги та заволодіти ще й автомобілем, на якому він приїхав (Део, яке вони нібито хотіли повернути, продали ще до замаху). Сказав, що врятуватися вдалося тільки тому, що встиг побачити дуло пістолета та відвернутися, а ще – після прохання зупинитися на ґрунтовій дорозі – відчув небезпеку, відтак закрив на замок водійські дверцята і не вимикав двигун. Просив призначити обом найбільш суворе покарання, передбачене законом.

Щодо заяв обвинуваченого про зізнання під тиском, суд зауважує, що на відео зі слідчого експерименту підсудний у присутності свого захисника та понятих повністю визнав себе винним в інкримінованому йому злочині та в деталях розповів про обставини вчиненого. При цьому його поведінка була розкутою, спокійно відповідав на запитання слідчого, добре орієнтувався у обстановці місця події та деталях злочину.

З урахуванням тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, ставлення до вчиненого, відсутності пом`якшуючих покарання обставин, суд прийшов до висновку, що обвинувачені представляють суспільну небезпеку, тому їх виправлення та перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

«З урахуванням відсутності у обвинувачених щирого розкаяння у вчиненому, того, що вони скоїли з корисливих мотивів за попередньою змовою між собою особливо тяжкий злочин, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, не визнали свою вину та не вжили жодних заходів для відшкодування шкоди потерпілому, підстав для застосування до них положень ст. 69 (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом – авт.) та ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням – авт.) суд не вбачає», – ідеться у вироку суду.

Вирок не набрав законної сили та може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду.

Пресслужба Ізяславського районного суду