Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Повідомляє Інформаційно-правовий портал «Українське право»
Захисник звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали ВССУ щодо засудженого за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вироку суду особу визнано винуватим та засуджено за те, що він, керуючи мотоциклом, порушив Правила дорожнього руху України та не вжив заходів для зменшення швидкості мотоцикла з метою безпечного проїзду зони пішохідного переходу, унаслідок чого допустив наїзд на пішохода. Через контактування з мотоциклом пішохода відкинуло вліво відносно напрямку руху мотоцикла, вона потрапила під колеса автобуса, що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної події потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.
Захисник у заяві посилався на те, що суди не з’ясували характер дій інших учасників дорожньо-транспортної події, черговість допущених ними порушень (хто з них створив аварійну ситуацію) і не дослідили причинно-наслідковий зв’язок між їхніми діями та настанням злочинного наслідку, а також на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК, оскільки не містить формулювання обвинувачення.
ВСУ відмовив у задоволенні заяви захисника (постанова від 12.10.2017 у справі № 5-253кс(15)17).
Суд зазначив, що з огляду на обставини, встановлені судом, які свідчать про створення особою унаслідок порушення вимог ПДР небезпечної дорожньої обстановки й аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху, а отже і про наявність в його діях безпосереднього причинного зв’язку з наслідками, відсутні підстави стверджувати, що ухвала суду касаційної інстанції не відповідає висновку ВСУ щодо застосування норми статті 286 КК.
Так, відповідно до висновку ВСУ щодо застосування норми статті 286 КК, викладеного у постановах від 20 листопада 2014 року № 5-18кс14 та від 5 листопада 2015 року № 5-218кс15 у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, необхідно встановити: причинний зв’язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен з водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з’ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Що стосується посилань заявника на невідповідність обвинувального акту вимогам статті 291 КПК, ВСУ роз’яснив, що вказівка в обвинувальному акті про достатність доказів для підозри, а не обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, суті обвинувального акта не змінює, оскільки в ньому наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Так, у постанові ВСУ від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16 суд зауважив, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.