Про спільну сумісну власність

  У постанові від 25.05.2016, ухваленій у справі №6-692цс16, Верховний Суд висловив правову позицію щодо спадкування майна, нажитого жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу таке майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права такої власності, поширюються положення гл.8 цього кодексу.

Згідно із ч.4 ст.368 Цивільного кодексу майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 1216 ЦК передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Положеннями ст.1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч.2 ст.1279 ЦК спадкоємці, які разом зі спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна в межах їхньої частки в спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

При вирішенні спорів про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з’ясовують, чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

За повідомленням видання «Закон і Бізнес»